Ядовиті змії: Неприпустима назва — Вікіпедія

Автор: | 11.03.2020

Содержание

Лускаті — Вікіпедія

Лускаті (Squamata) — найбільший ряд зауропсидів (та колишніх плазунів), що включає ящірок, змій та двуходок. Представники ряду відомі своєю шкірою, яка вкрита лусками або щитками, які утворюють специфічний малюнок — фолідоз. Вони також мають рухомі квадратні кістки, що надає їм можливість пересувати верхню щелепу щодо черепа. Це особливо помітно у змій, які можуть повністю відчепляти свої щелепи, щоб заковтнути порівняно велику здобич. Чоловічі особи ряду лускатих — єдині хребетні тварини, що мають хеміпеніс. Це також єдина група плазунів, де можна знайти як живородні, так і яйцеживородні та яйцекладні види.

Це найчисленніша група плазунів. Налічує понад 6 тис. видів. Різноманітні за розмірами і зовнішнім виглядом. Включає ящірок, змій, хамелеонів. Тіло вкрите роговими лусками.

Підряд Ящірки[ред. | ред. код]

Відомо до 4 тисяч видів. У більшості представників добре виражені кінцівки. Іноді вони відсутні (жовтопуз, веретільниця).

У безногих ящірок зберігається рухомість повік, чим вони відрізняються від змій. Шкірні залози є тільки на стегнах. Є тім’яне око. Добре розвинений зір, іноді розрізняють кольори. Представлене середнє вухо. Здатні до автотомії (відкидають хвіст, який звивається ще деякий час).

Найбільші розміри серед ящірок мають варани. У Південній Америці зустрічаються два отруйних види ящірок — отрутозуби. В Україні зустрічаються ящірки— зелена, прутка і живородна, кримський гекон. Живородна ящірка зустрічається в лісовій зоні.

Представники[ред. | ред. код]

До представників належать ящірка прудка, ящірка зелена, ящірка живородна, ящурка піщана, гекон середземноморський, варан комодський, отрутозуби та ін.

Ящірка прудка. Поширена у степовій зоні. Зустрічається в лісах, садах, степах і горах. Розміри — 15-20 см. Добре виражене захисне забарвлення — буре або зелено-буре. Воно залежить від середовища існування. Линяння за літо відбувається 4-5 разів. Верхні шари шкіри сходять великими шматками. Перетинки між пальцями відсутні. На пальцях є кігті. Плечова і стегнова кістки розташовані паралельно поверхні субстрату. Живляться комахами, молюсками, павуками, червами. Ящірки живуть парами в норах, де потім зимують.

Розвиток прямий. Самка відкладає яйця (від 6 до 16) на суходолі та зариває їх у ямку або нірку. Яйця вкриті м’якою шкірястою волокнистою оболонкою, яка захищає їх від висихання. Білкова оболонка розвинена слабо, жовтка — багато. Через 50-60 днів народжується молода ящірка.

Кримський гекон. Зустрічається у Криму. Веде нічний спосіб життя. Живиться безхребетними (комахами, молюсками). Здатен лазити по скелях, вертикальних поверхнях, по деревах, бо на пальцях є особливі пристосування — пластинки з поперечними рядами щіточок з мікроскопічних волосків.

Варан комодський. Найбільша ящірка. Розміри — до 3,6 м. Живе на островах Малайзії. Описаний вперше 1912 року. Живиться м’ясом диких свиней і оленів. Вбиває їх ударами хвоста. Занесений до Міжнародної Червоної книги.

Підряд Змії[ред. | ред. код]

Відомо понад 2,7 тис. видів. Змії повзають, бо не мають кінцівок. Грудина відсутня. Ребра з черевного боку закінчуються вільно. Хребет містить 140—435 хребців і не поділений на відділи. Майже кожний хребець несе пару ребер. Грудна клітка відсутня (це сприяє ковтанню великої здобичі). У більшості видів одна з двох легенів редукована. Майже у всіх змій відсутні пояси кінцівок. Тільки в деяких змій зберігся рудимент таза. У змій права і ліва половини нижньої щелепи з’єднані рухомо. Живляться різними хребетними тваринами.

Повіки зростаються, утворюють захисну плівку. Деякі змії здатні сприймати інфрачервоні промені, тобто реагують на теплове випромінювання тварин. Такі органи розташовано на голові. Полюють переважно вночі. Предметів торкаються за допомогою язика. Запах і смак предметів, до яких торкнулися язиком, переноситься до особливого органа чуття, який розташований у верхній частині ротової порожнини. Орган слуху не має барабанної перетинки та зовнішнього отвору. Відсутній сечовий міхур. Під час линяння змія виповзає зі своєї старої шкіри, яка зберігається майже неушкодженою.

В отруйних змій на верхній щелепі передні зуби мають рівчаки або борозни, по яких збігає отрута. У стані спокою отруйні зуби підгинаються до піднебіння, під час активного нападу — випинаються вперед. Отруту виробляють видозмінені слинні залози. Змії паралізують або вбивають здобич, а потім ковтають її.

Глотка, стравохід і шлунок здатні дуже розтягуватись. Відомо близько 450 видів отруйних для людини змій. Найбільшою за розмірами тіла змією є королівська кобра, що зустрічається в Південно-Східній Азії.

Неотруйні змії (пітони, вуж, полози) ковтають здобич живою. Можуть задушити силою своїх м’язів, а потім ковтати. Неотруйних змій більше. Найбільші за розмірами змії неотруйні — анаконда та сітчастий пітон. Анаконда живе на берегах водойм Південної Америки, а сітчастий пітон — у Південній Азії. Розміри анаконди — до 11 м, сітчастого пітона — до 12 м.

В Україні живе два види отруйних змій — звичайна і степова гадюки, з неотруйних — 8 — водяний та звичайний вужі, мідянка, леопардовий, чотирисмугий, лісовий та жовточеревий полози. Укус гадюк рідко буває смертельним для людини. Вужі живуть біля водойм, полози — у посушливих місцях. Вужі живляться жабами, рибою. Більшість із них має на голові характерні жовті плями.

Представники[ред. | ред. код]

До представників належать вуж звичайний, вуж водяний, гадюка звичайна, гадюка степова, королівська кобра, сітчастий пітон, анаконда, полози, мідянка та ін.

Підряд Хамелеони[ред. | ред. код]

Включає близько 90 видів. Живуть на деревах. Більшість видів зустрічається на Мадагаскарі та в Африці, в Індії, на Цейлоні, Малій і Передній Азії. Один вид живе в Південній Іспанії. Живляться безхребетними, переважно комахами. Рухаються тварини повільно. Полюють, підкрадаючись до здобичі. Тіло сплющене з боків. Мають цупкі пальці (у вигляді двох протилежних груп) і хвіст, можуть ними охоплювати гілки. Очі великі, оточені кільчастими повіками, вкритими лусками. Праве та ліве око рухаються незалежно. Язик може викидатися майже на довжину тулуба. Хамелеони здатні змінювати забарвлення залежно від змін навколишнього середовища.

Відбувається це завдяки перерозподілу пігментів шкіри.

Змії — Вікіпедія

Змі́ї[1] (Serpentes) — підряд плазунів ряду лускатих. Близько чверті видів — отруйні.

Наука, що займається вивченням змій називається герпетологія.

У наш час (2020-і) на Землі налічується понад 3000 видів змій, які об’єднують у 2 інфраряди, 3 надродини і 18 родин. Отруйні види становлять близько чверті відомих видів.

Слід змії яка проповзла по піску

Викопні змії відомі з початку крейдового періоду. Походять, судячи за все, від вараноподібних плазунів. Втрата кінцівок, можливо, пов’язана з пристосуванням до життя серед густих кущів та каміння. Пересуваються за рахунок бокових вигинів та зміни нахилу дуже рухомих ребер. Давні змії були великих розмірів (довжиною до 15 м), нині найбільша змія – сітчастий пітон або анаконда, рекордні зразки яких досягають близько 12 м, в той же час багато видів мають довжину лише 8 – 10 см та декілька міліметрів товщини. Кількість хребців, як правило, більше 200, у деяких викопних змій досягала 435. У отруйних змій у верхній щелепі розташовані отруйні зуби, які мають канал для стоку отрути, що виробляється видозміненими слинними залозами. Отрута виділяється під час укусу внаслідок скорочення скроневих м’язів, що стискають залозу. Права та ліва частина щелеп з’єднана гнучкою зв’язкою. Тулубні та хвостові відділи хребта не відрізняються, залишки тазу та задніх кінцівок залишились тільки в удавів. Внутрішні органи асиметричні, одна з легень менш розвинута або відсутня. Задній край розвиненої легені перетворився на резервуар для запасу повітря. Печінка, нирки, статеві залози дуже видовжені. Сечовий міхур відсутній.

Інфрачервона фотографія змії та її здобичі

Найрозвиненішим органом чуттів є нюх. Розпізнавання запаху у змій відрізняється від цього процесу у інших тварин. За допомогою довгого язика захоплюються молекули пахучих речовин з повітря, та передаються до органу Якобсона. Цей орган притаманний лише зміям, він являє собою парну порожнину, вкриту чутливим до запаху епітелієм.

Роздвоєний язик змії після дослідження повітря та різних предметів через два отвори у верхньому піднебінні передає пахучі молекули до чутливого епітелію органу Якобсона, де вони розпізнаються. Так тварини відшукують собі їжу, воду, статевого партнера тощо.

У деяких змій (Viperidae, Boidae, Colubridae) розвинулись специфічні органи термічного чуття – дистанційні термолокатори, які можуть сприймати інфрачервоні промені, які йдуть від теплокровних тварин. Ці структури розташовані на деяких або на всіх верхньогубних, нижньогубних та ростральних щитках у удавів (Boidae) та на боках голови між ніздрів та оком у ямкоголових (Crotalidae) та плетеподібних (Ahaetula) змій. Вони являють собою ямки або щілиноподібні заглиблення, з тонким епітелієм, що інервується відгалуженнями трійничного нерву. Деякі змії здатні сприймати зміну температури повітря на 0,7°С

[2].

Зір у більшості змій досить слабкий. Очі змій вкриті прозорою плівкою, яка утворена верхньою і нижньою повіками і відходить зі шкірою під час линяння. У більшості представників зір кольоровий. Тільки змії, що живуть на деревах та полюють птахів та комах, хапаючи їх на льоту, мають добрий бінокулярний зір. Очі змій, які ведуть підземний спосіб життя затягнуті шкірою, вони не бачать.

Слух у змій майже не розвинений. У них відсутні зовнішнє вухо та барабанна перетинка. Тварини можуть сприймати лише деякі низькочастотні звукові коливання повітря та вібрації ґрунту, які за допомогою щелепних кісток можуть передаватись на квадратну кістку, а з неї – на слухову кісточку середнього вуха[2].

Функцію органу дотику виконує язик.

Змія ковтає здобич

Змії освоїли різноманітні середовища існування. Більшість видів живе на землі, здебільшого у теплих вологих місцевостях (зокрема у тропічних джунглях). Також змії зустрічаються у пустелях, степах та горах (до альпійського поясу). Окремі види живуть біля річок та озер, гарно плавають та пірнають. Крім того одна з родин змій (морські змії) повністю перейшла до життя у воді, навіть розмножуються вони не виходячи на берег, шляхом живородіння. Вони мають веслоподібний сплюснутий з боків хвіст, який дозволяє їм досить швидко плавати. Деякі родини змій перейшли до підземного, рийного способу життя (сліпозмійки, вузькороті та щитохвості). Такий же спосіб життя ведуть і окремі представники інших родин (аспідів, вужових, гадюк). У таких змій, як правило, скорочується хвіст, а очі зменшуються та закриті щитками. Деякі види удавів, вужових, аспідів та ямкоголових пристосувались до життя на деревах та дуже рідко спускаються на землю. Вони мають маскувальне забарвлення та дуже гарно пересуваються тонкими гілками[3].

Змії живляться лише тваринною їжею. Більшість споживає дрібних хребетних тварин, деякі – яйця птахів (змії–яйцеїди), комах (рід Contia) та молюсків (рід Dipsadinae). Здобич вбивають отрутою чи душать, рідко поїдають живцем. Змії завжди ковтають здобич цілою, бо не можуть жувати їжу або відкушувати шматки. При цьому будова скелету дозволяє їм ковтати здобич, яка набагато більша за шириною, ніж сама змія.

Відомо близько 2500 видів змій, що відносяться до 13 родин: Typhlopidae, Anilidae, удави (Boidae), товстоголові (Amblycephalidae), бородавчасті (Acrochordidae), вужові (Colubridae) — чисельна родина, що налічує біля половини усіх видів ряду, морські (Hydrophidae), аспіди (Elapidae), гадюки (Viperidae), гримучі (Crotalidae) та інші. Поширені скрізь, за винятком Нової Зеландії, багатьох океанічних островів та полярних областей. Найбільше число видів зустрічається в Індо-Малайській області, потім в Неотропічній та Ефіопській; менш за все в Голарктичній області.

Шлюбні ігри змій

Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць, яйцеживородінням або живородінням.

У період розмноження змії активно шукають статевого партнера. При цьому самці шукають самиць нюхаючи повітря язиком, який переносить мізерні кількості хімічних речовин, що залишила самиця, до вомероназального органу. Після того, як партнери зустрілися, відбувається залицяння, яке може бути досить складним у деяких видів. Під час копуляції змії переплітаються, самець вводить копулятивний орган (геміпеніс) у клоаку самиці та виділяє сперму. Самиці деяких видів змій мають здатність запасати живу сперму та зберігати її протягом багатьох місяців. Таким чином після однієї копуляції самиця може кілька разів запліднювати яйцеклітини.

Багато видів змій відкладають яйця, вкриті м’якою оболонку. Змія закопує їх у листя, пухкий ґрунт або гній. У більшості видів немає турботи про потомство, але деякі види охороняють свої гнізда. Змії, які живуть в умовах, несприятливих для розвитку яєць, розмножуються яйцеживородінням. При цьому інкубаційний період нетривалий, і малеча вилуплюється у тілі матері. Такий спосіб характерний для морських змій, а також для видів, які живуть у гірській місцевості, де ґрунт не прогрівається до температури, потрібної для розвитку яєць. У деяких видів спостерігається справжнє живородіння. При цьому зародок, який знаходиться у яйці, пов’язаний з організмом матері сіткою капілярів і отримує від нього додаткове харчування. Таке утворення схоже на примітивну плаценту. У такий спосіб розмножуються деякі види морських змій, справжня гадюка тощо. Кількість дитинчат, що народжуються або яєць, які відкладаються міниться від кількох штук до кількох десятків (до 100) у різних видів, середня кількість — 10 — 12[4].

Страви зі змій у пекінському ресторані

У тропічних країнах отруйні змії спричиняють велику шкоду, від їхніх укусів гинуть люди та худоба. В Україні кількість укусів дуже мала, крім того в Україні немає змій зі смертельно-небезпечною отрутою[5]. Деякі види приносять користь, знищуючи гризунів. В деяких країнах змій вирощують у спеціальних серпентаріях заради отрути, яку використовують у медицині як знеболювальний, кровоспинний засіб[6], для лікування астми, епілепсії та інше. Крім того аматори тримають змій у тераріумах як домашніх тварин, заради естетичного задоволення. Шкіра плазунів використовується для виготовлення взуття та шкіргалантереї. Вилов змій у деяких регіонах призвів до значного скорочення їх чисельності, в результаті чого довелось запроваджувати природоохоронні заходи, спрямовані на відновлення їх кількості. В деяких регіонах світу, (у Азії, Африці та Латинській Америці) змій використовують у їжу, страви з них навіть входять у меню деяких ресторанів. При цьому їх смажать, тушкують, варять супи та навіть виготовляють алкогольні напої. Зокрема у Китаї існують ресторани, в яких меню складається винятково зі страв, в яких в тому чи іншому вигляді присутні змії[7][8].

Змія — символ лікарів

Змія — дуже давній та складний символ, який зустрічається майже у всіх культурах світу. У різних народів та у різних релігіях змія сприймається по-різному. У багатьох народів змія є символом первинних сил природи, зокрема грому та блискавки, також часто пов’язується з водою та плодючістю (плодючістю землі та вагітністю жінки). Змія, згорнута в кільце (або та, що пожирає власний хвіст) є символом вічності та циклічності розвитку світу. В той же час у деяких давніх народів змія втілювала зло та хаос, була антагоністом добрим богам[9].

У європейській традиції змія є символом гріхопадіння, диявола, уособлює зло, підступність та руйнування. Це насамперед пов’язано з християнством, змієм-спокусником з Біблії. Але в той же час змія є символом мудрості та знань[10]. Також вона з давніх часів уособлювала зцілення, змія що обвиває чашу є емблемою лікарів і в наш час[11].

Суперечливість різних уособлень змії може бути пояснена прямо протилежними якостями цих тварин. Отрута змії може вбити, але з іншого боку є лікарським засобом; змія тривалий час може лежати нерухомо, а може здійснити блискавичний стрибок. Крім того форма тіла змії може бути дуже мінлива: (змія може згортатись у формі кола, спіралі, прибирати хвилеподібну форму).

В Японії змія називається хебі (яп. 蛇). В японській міфології вона постає як величезна отруйна змія, або антропоморфна істота, що має риси як змії так і людини. Хебі використовується інколи як персонаж в аніме або манзі, де зображується зазвичай або як хижак, або як істота «гостра на язик».

У популярній культурі[ред. | ред. код]

символізує мудрість і обережність, чесноти студентів гуртожитку Слизерин.

1758 — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1758 (значення). ► 1758‎ (10 К, 2 С)

Перша наукова революція • Просвітництво • Глухівський період в історії Гетьманщини • Російська імперія

Геополітична ситуація[ред.

| ред. код]

Султаном Османської імперії є Мустафа III (до 1774). Під владою османів перебувають Близький Схід та Єгипет, Середземноморське узбережжя Північної Африки, частина Закавказзя, значні території в Європі: Греція, Болгарія і Сербія. Васалами османів є Волощина та Молдова.

Священна Римська імперія охоплює крім німецьких земель Угорщину з Хорватією, Трансильванію, Богемію, Північ Італії, Австрійські Нідерланди. Її імператор — Франц I (до 1765). Марія-Терезія має титул королеви Угорщини. Королем Пруссії є Фрідріх II (до 1786).

На передові позиції в Європі вийшла Франція, якою править Людовик XV (до 1774). Франція має колонії в Північній Америці та Індії. В Іспанії королює Фернандо VI (до 1759). Королівству Іспанія належать південь Італії, Нова Іспанія, Нова Гранада та Віце-королівство Перу в Америці, Філіппіни. В Португалії королює Жозе I (до 1777). Португалія має володіння в Бразилії, в Африці, в Індії, в Індійському океані й Індонезії.

Північ Нідерландів займає Республіка Об’єднаних провінцій. Вона має колонії в Північній Америці, Індонезії, на Формозі та на Цейлоні. Великою Британією править Георг II (до 1760). Британія має колонії в Північній Америці, на Карибах та в Індії. Король Данії та Норвегії — Фредерік V (до 1766), на шведському троні сидить Адольф Фредерік (до 1771). На Апеннінському півострові незалежні Венеціанська республіка та Папська область. У Речі Посполитій королює Август III Фрідріх (до 1763). На троні Російської імперії сидить Єлизавета Петрівна (до 1761).

Україну розділено по Дніпру між Річчю Посполитою та Російською імперією. Гетьман України — Кирило Розумовський. Нова Січ є пристанищем козаків. Існує Кримське ханство, якому підвласна Ногайська орда.

В Ірані фактично править династія Зандів при номінальному правлінні сефевіда Ісмаїла III. Значними державами Індостану є Імперія Великих Моголів, Імперія Маратха. Зростає могутність Британської Ост-Індійської компанії. У Китаї править Династія Цін. В Японії триває період Едо.

В Україні[ред. | ред. код]

У світі[ред. | ред. код]

Наука та культура[ред. | ред. код]

див. також Категорія:Народились 1758

див. також Категорія:Померли 1758

П’ять отруйних змій України

  В УКРАЇНІ АКТИВІЗУВАЛИСЯ ЗМІЇ: ЯК УНИКНУТИ НАПАДУ ТА ЩО РОБИТИ ПРИ УКУСІ

  П’ять отруйних змій України

  Здавалося б, серпентофобія – страх перед зміями, – закладена у нас на рівні інстинктів, але то є не так. Люди бояться цих безногих й тихих істот, що здатні завдати нам смертоносного укусу, і це породжує сліпу і нестримну паніку. Через необачність, а то й звичайнісіньку безпечність іноді трапляються укуси отруйних змій.

  Із отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів:

  • Гадюка звичайна
  • Гадюка степова
  • Гадюка Нікольського
  • Гадюка Ренарда
  • Гадюка носата

  Вони дуже нерівномірно розповсюджені по території нашої країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі принагідні території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

  Дія зміїної отрути на організм людини

  Отрута змій — безбарвна або жовтувата рідина. Це складна суміш органічних та неорганічних речовин. У висушеному вигляді отрута змій може зберігатися дуже довго, не втрачаючи своїх властивостей. Висушена отрута легко розчиняється у воді.

  Організми рептилій отруту виробляють порівняно повільно, і при укусі із залози виділяється далеко не вся отрута. Найбільше отрути виділяється при першому укусі.

  Цікаво! В голодної змії кількість отрути буває меншою, ніж у ситої.

  Перед тим як змії линяють, кількість отрути у них зменшується.

  Чим крупніша змія, тим більше отрути вона виділяє.

  Звичайна гадюка може виділити до 8 мг отрути, степова гадюка – до 10 мг, в середньому ж вони виділяють не більше 4 мг отрути.

  Отрута різних змій неоднакова за характером своєї дії.

  Після укусу звичайної гадюки тіло навколо ранки відразу червоніє та набрякає. Хворий відчуває сильний біль. Потім опухає вся уражена кінцівка, а у тяжких випадках – все тіло. На 7-9 день після укусу набряк зменшується. Тканина навколо ранки може змертвіти чи утворити виразку. Це залежить від безпосереднього впливу отрути на тканини тіла.

  Окрім цього, може спостерігатися ще загальне захворювання людини, яке залежить від поширення отрути з кров’ю по всьому тілу:

  • Хворий стає сонливим, непритомніє.
  • Температура тіла підвищується.
  • Пульс робиться частішим, але слабким.
  • Кров’яний тиск знижується.
  • Іноді виникає нудота.
  • Внаслідок підшкірних крапкових крововиливів на тілі дуже часто з’являються синьо-червоні плями.
  • Іноді кровоточать слизові оболонки очей, носа, горла.

  У тяжких випадках настає смерть від зупинки дихання (протягом від 12 годин до 7-8 діб). При несмертельному отруєнні робота серця через деякий період нормалізується, але слабкість залишається ще на значний час (2-3 місяці і довше). Іноді наслідки не смертельного отруєння стають хронічними: хворий довго залишається кволим (болить місце укусу) або ж, навпаки, одужавши, через деякий час знову починає хворіти.

  Як надати першу медичну допомогу потерпілому?

  Перш за все — не потрібно панікувати! Слід пам’ятати, що людський організм здатен перебороти дію отрути змій, що живуть в Україні, – це триватиме кілька днів і супроводжуватиметься гарячкою і пропасницею. У багатьох порадниках рекомендують – насамперед перешкодити отруті поширитися по тілу та видалити її шляхом висмоктування крові з рани ротом та подальшим її випльовуванням. Слід пам’ятати, що висмоктувати кров можна лише в тих випадках, коли ясна та зуби цілком здорові і в роті нема відкритих ран. Після відсмоктування рот необхідно обов’язково прополоскати. Людям, чутливим до алергічних подразників, необхідно прийняти антигістамінні засоби (супрастин, димедрол, тавегіл тощо).

  Ушкоджену кінцівку слід іммобілізувати, тобто зафіксувати, наклавши шину на найближчі до місця укусу суглоби. Зняти усі каблучки та браслети, якщо укус припав на руку, оскільки вони будуть діяти як джгути. Постраждалому потрібно пити багато рідини (тільки не алкоголю!), можна гарячий чай, тоді отрута швидше буде виводитися через нирки. На рану можна покласти лід або щось холодне, що зменшить біль.

  І обов’язково доставити хворого до найближчого медичного закладу !

  Пам’ятайте!

  • Гадюки ніколи не атакують першими.
  • Не намагайтесь взяти їх у руки, пнути ногою чи фотографувати з невеликої відстані.
  • Не провокуйте і не панікуйте, а мирно розійдіться з ними. Найкращим запобіжним заходом проти укусів гадюк є використання високого шкіряного взуття.
  • Вирушаючи в похід, бажано мати проти зміїну вакцину.
  • Змії кусають, але частіше за все необережних та необачливих

  Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області

 

 

 

Які змії є на Волині? – Управління охорони здоров’я Луцької міської ради

Літо – сезон відпусток і відпочинку на природі, але цю пору року супроводжують деякі небезпечні ситуації, які можуть трапитися з будь-якою людиною на природі. До таких відноситься укус змії. Важливо знати, що необхідно робити, якщо вкусила змія, а також те, що робити в такій ситуації не варто.

Волиняни з давніх часів жили поруч із плазунами. Однак чим далі людина відходить від природи, тим дикішими стають зустрічі із представниками фауни.

Які змії є на Волині?

На Волині мешкають плазуни, більшість з яких не може заподіяти жодної шкоди людині. Серед отруйних змій в нашій області трапляється лише гадюка звичайна. А серед неотруйних Волинь обрали домівкою водяний та звичайний вуж, мідянка.

Дуже схожа на гадюк веретільниця – це ящірка, яка має змієподібне тіло та не має ніг. Її можна сплутати зі змією. Вона не становить жодної небезпеки для людини. За розміром досягає 50 сантиметрів, але в середньому має розмір 30 сантиметрів. Веретільницю можна зустріти на лісовий галявинах, у сосновому лісі. Вони не швидко пересуваються і, на відміну від змій, мають нетипове забарвлення та форму голови і тіла. У змій голова розширена відносно до тулуба, а у веретільниці «шиї» як такої немає.

Мідянка звичайна – це змія, яка теж немає отруйних залоз. Трапляється в лісах Волині, вона близько 50 сантиметрів завдовжки та має бурувато-сіре забарвлення тіла, яке може бути коричневим, ледь не мідним. До слова, мідянка занесена до Червоної книги України.

Мідянка. Ця красуня занесена до червонокнижних тварин

Вужів (звичайних та водяних) найчастіше можна зустріти поруч із поселенням людини. Обидва види заселяють вологі території, де є озеро, річка, ставок тощо. Відмінною рисою вужиків є жовті  «вушка» поруч голови.

Вуж звичайний

А ось отруйною змією, яка живе на Волині, є гадюка звичайна. Вона має отруйні зуби та отруйні залози. Мешкає також на галявинах лісів та луків.

Чи може вуж атакувати людину?

Вуж за своєю природою боїться людини. Він буде тікати. Однак якщо людина проявляє агресію чи загнала плазуна у глухий кут, то він може оборонятися. Наприклад, кинутися або прикинутися мертвим. Гнатися за людиною вуж не буде.

Окрім цього, у вужа до того дрібні зуби, що вони навряд серйозно пошкодять шкіру людину. Ймовірно, це буде звичайна подряпина. Тож бити їх або вбивати абсолютно немає сенсу.

Якщо люди живуть на території поруч із водоймою чи йдуть до парку, то мають бути готовими, що там живуть мешканці цього біотопу. Зокрема вужі.

Як відрізнити вужа від гадюки?

Вуж звичайний має яскраво-жовте або оранжеве забарвлення за головою, так звані жовті вуха.

“Вушка” вужа мають жовте забавлення

У водяного вужа таких «вух» немає, але він має своєрідне забарвлення – плямистий візерунок.

Шкіра у водяного вужа плямиста

А гадюка, на відміну від інших волинських плазунів, на спині має темну зигзагоподібну смугу.

А які будуть дії гадюки під час зустрічі з людиною?

Гадюка – це справді отруйна змія, тому з нею потрібно бути дуже обережним. Тобто спокійно відійти подалі. Гадюка під час зустрічі з людиною може просто лежати, може тікати. Але якщо гадюка згортається у кільце, то будьте готовими до її нападу. Цей рух попереджає, що зараз можливий стрибок. Тому до гадюки не варто наближатися і турбувати її. Однак і гнатися за людиною вона теж не буде. Є змії, які здатні до такої поведінки, але це не ті змії, які живуть на Волині.  

Щось вкусило: як зрозуміти, був вуж чи гадюка?

Вужик щонайбільше може подряпати, а від гадюки буде два отвори на місці укусу. Ба більше, від укусу отруйної змії ви відчуєте біль вже за кілька хвилин. Але в будь-якому випадку – краще звернутися до медиків.

Як вберегтися від укусів змій: правила безпеки

  1. Одягайтесь відповідно

Якщо ви вирушаєте в місцевість, де потенційно можуть бути плазуни, вдягайте одяг, що захистить від укусів. Це повинні бути довгі штани із цупкої тканини, високі черевики. Штани потрібно заправити в черевики.

  1. Перевіряйте місце привалу

Перед тим, як сісти на траву, камінь чи колоду дерева – будь куди – пошурхотіть чи постукайте палицею. Це відлякає змію. Зазвичай вони втікають від людей, почувши кроки, стукіт чи голоси та одразу ж ховаються або відповзають подалі. Однак у спеку їхня поведінка може змінюватись, тому убезпечте себе цією простою дією.

  1. Не торкайтесь неперевірених предметів руками

Змії часто ховаються в старих пнях, копицях сіна, під каменями або стовбурами дерев. Саме тому цих предметів краще не торкатися руками, а користуватися ціпком.

  1. Не робіть різких рухів

Якщо ви все ж таки зустрілися із плазуном, не робіть різких рухів, адже як правило змія просто не побачить нерухомий об’єкт. Краще завмерти і чекати, доки гадюка відповзе, або без різких рухів відійти у сторону.

Змії не нападають першими, а проявляють агресію лише у разі небезпеки.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВКУСИЛА ЗМІЯ?

Укус гадюки надзвичайно рідко призводить до смерті. Водночас, якщо вас укусила змія варто одразу звернутись за медичною допомогою, адже укус може мати важкі прояви та серйозні наслідки. Особливо небезпечними вони є для дітей, людей похилого віку та людей зі зниженим імунітетом.

Отрута гадюки справляє гемолітичну дію (викликає руйнування червоних кров’яних тілець крові) на людський організм. Після укусу на ураженому місці спостерігається болючий набряк з множинними дрібними крововиливами — геморагіями.  Отрута швидко вражає життєво важливі системи організму людини: з’являється загальна слабкість, тиск сильно знижується, виникає головний біль, задишка, запаморочення, набряк тканин та запалення лімфатичних вузлів.

  1. У разі укусу намагайтесь якнайшвидше потрапити до лікаря, щоби отримати необхідну допомогу. Якщо транспортування до лікарні вимагає певного часу, надайте домедичну допомогу постраждалому:
  2. Зберігайте спокій і стежте, щоби постраждалий менше рухався.
  3. Звільніть уражену частину тіла від одягу, взуття, прикрас тощо
  4. На місце укусу накладіть стерильну пов’язку з антисептиком.
  5. Дайте постраждалому воду – при укусі змії важливо багато пити.
  6. Якщо є аптечка, дайте постраждалому 1-2 таблетки ліків від алергії.
  7. При транспортуванні покладіть уражену кінцівку на підвищення.
  8. Якщо є така можливість, прикладіть до рани лід, обгорнутий у тканину.

ЧОГО НЕ ВАРТО РОБИТИ ПРИ УКУСІ ЗМІЇ:

  1. Не намагайтесь обробляти рану додатково;
  2. Не припікайте рану;
  3. Не накладайте джгут;
  4. Не висмоктуйте отруту: таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається й людина, у якої отрута опинилась у роті. Відсмоктувати отруту можна тільки у тому випадку, якщо в найближчі години неможливо отримати медичну допомогу.
  5. Не вживайте алкоголь.

Запам’ятайте, найголовніша допомога для постраждалого – медична, тому якнайшвидше доправте постраждалого у лікарню.

Animals

      

Перші змії, мабуть, з’явилися на землі близько 130 мільйонів років тому, судячи по викопних залишках, знайденим у відкладеннях крейдяного періоду.Цілком ймовірно, що змії відбулися від ящірок, які втратили ноги в процесі адаптації до життя під землею.

Анаконди хоча і проводять значну частину життя у воді, по деревах лазять чудово. Анаконди-гіганти в світі змій, їх довжина часто перевищує 6 метрів (19,8 футів) у тих куточках Амазонки, де їх не переслідують.

Зараз більшість змій мешкає на поверхні землі, але ноги вони не відновили. Незважаючи на це, вони чудово пристосувалися з легкістю пересуватися по самої різної поверхні. Науці відомо близько 2600 видів змій. Майже всі вони хижаки, що спеціалізуються на полюванні за живою здобиччю. Є одне-два виключення, таких як дивовижна яйцеядная змія або нечисленні види, яким трапляється поїдати падло, але в більшості своїй змії хапають тільки ту здобич, яка рухається.

Смертоносна рогата гадюка з Африки використовує захисну забарвлення, щоб сховатися. Пересувається вона подібно рогатої гримучої змії, причому сила кидка буває так велика, що змія підстрибує.

По землі змії рухаються згинаючись численними дугами і розштовхуючи камінчики й сучки, так вони пересуваються дуже швидко, злегка піднімаючи голову, щоб краще бачити, або методом «гармошки», складаючи тіло в серію горизонтальних складок і роблячи ривок. Цей метод може використовуватися також для того, щоб забиратися на дерева, так як складки чіпляються за кору.

Зелена струнка гостроголові змія добре маскується під сланкі рослини еквадорського дощового лісу.  Вона вистачає будь загавилася комаха або пташку.

Щоб легше рухатися і зменшити зіткнення з обжігающе гарячим піском, рогата гримуча змія спочатку здійснює кидок голови, а потім згинає тіло в дугу.

                                            

Підв’язувальний змія широко поширена в центральних штатах Північної Америки. Взимку вона впадає у сплячку, найчастіше в співтоваристві собі подібних, у підходящих для цього місцях.

Змії добре плавають, лазять по деревах. Крім того, вони можуть хапати швидко рухається видобуток і заковтувати тварин, набагато більших (по діаметру), ніж вони самі.

Охолодити, індонезійська кривавий Піто з’являється з лісового струмка. Більшість пітонів не боїться води, а деякі можуть ловити рибу і жаб.

Водяний щитомордник, якого іноді називають водяний мокассіновой змією, любить воду і дуже отруйний. Щитомордник як би демонструє білу, як бавовна, внутрішню поверхню рота, з-за якого його називають ще хлопкоротом.

Змії пересуваються дуже легко і можуть швидко вислизати від ворога або переслідувати здобич. Змії без праці плавають, згинаючи тіло, як вугри. Деякі плавають на поверхні, інші під водою, при цьому тіло у них зробилося сплощеним для додаткової сили поштовху.

Так звані рогаті гримучі змії, що живуть в піщаних пустелях, легко пересуваються над рихлим і часом дуже гарячим піском, звиваючи більшу частину тіла в спіраль і залишаючи для опори тільки дві точки тіла одночасно. Деякі з самих великих і важких змій (бою, пітони, анаконди) застосовують метод прямолінійного руху.

Назва тупоголовий змії точно відображає її зовнішність. Житла — від тропічної Мексики до північної Болівії.

Витягнувши тіло в пряму лінію, вони ковзають вперед без будь-яких помітних рухів м’язів. У дійсності при цьому луска на черевній стороні піднімається і опускається по черзі вздовж всього тіла. Це відбувається настільки синхронно, що змія ковзає вперед одним рівним рухом.  Цей спосіб може навіть бути використаний для залізання на дерева. З усіх методів цей найменш помітний, що дозволяє підбиратися до видобутку, не виявляючи себе.

Карликова гадюка мешкає в пустелях Південної Африки. Вона може закопуватися в пісок, ховаючись від прямих сонячних променів і маскуючись для полювання за дрібними ссавцями.

Мовчазні мисливці

Більшість змій мають у своєму розпорядженні єдиною зброєю — щелепами і зубами. До здобичі підкрадаються різними способами. Трапляється, що змія лежачи чекає жертву, але нападає завжди кидком. На вигляд усе це відбувається дуже швидко, але досліди показали, що останній кидок голови за швидкістю поступається удару людського кулака; найважливішим є елемент несподіванки.

Терпіння цієї дліннорилой плетевідкі нарешті винагороджено. Ні про що не підозрює ящірка виявилася поблизу цієї замаскувався змії, яка схопила її з блискавичною швидкістю.

Ця, нагадує зовнішнім виглядом сучок, змія з Мадагаскару демонструє найвидатнішу маскування в царстві тварин.

Типовим виглядом, який харчується таким чином, є звичайний європейський вже. Він здатний проковтнути свою жертву цілою, причому в живому вигляді (зазвичай це жаба або маленька рибка), а потім піти в тихе місце, щоб її перетравити.Видобуток, як правило, не здатна до серйозного опору, тому що вона відносно невеликих розмірів, і все відбувається дуже швидко.

Гальфскій полоз обідає деревної жабою. Як і інші змії, він може зміщувати нижню щелепу, щоб проковтнути занадто велику для його зіва здобич.

Місця проживання цієї соснового полоза найчастіше пов’язані з вологими лісовими землями. Харчується жабами і комахами. Днем зазвичай ховається в моху або в гниючих стовбурах дерев.

І хоча це цікаво з точки зору біології, вигляд у африканського скелястого пітона, що поглинає імпали, досить потворний.

Змії, що поїдають більших тварин, повинні мати якісь кошти для подолання опору жертви, щоб самим не піддаватися ризику ушкоджень від їхніх ніг, кігтів або зубів.  Тому перед тим, як проковтнути жертву, вони умертвляють її. Деякі змії душать видобуток в кільцях свого тіла. Вони не розчавлюють тварина, але змушують його задихнутися. Обвившись навколо тіла жертви, вони очікують, коли тварина зробить видих, а потім стискають ще небагато.

Брязкальце гримучої змії служить для оповіщення про її присутності тварин, які могли б представляти для неї загрозу.Брязкальце складається з сухих рогових сегментів на кінці хвоста.

Сітчастий пітон (на знімку) може досягати в довжину 7,5 метрів (25 футів) і більше. Ця величезна змія відбувається з Південно-Східної Азії і годується головним чином ссавцями середнього розміру.

Жертва не може зробити вдих і в кінцевому рахунку гине від задухи. Усі найбільш великі змії вбивають видобуток таким чином. Це боа, пітони і найбільша з усіх — анаконда, що досягає в довжину 9 метрів (29,7 футів). Всі вони захоплюють і душать великих ссавців. Вони можуть побороти і, врешті-решт, проковтнути оленя, поросят, капибару, і навіть є приклади пожирання людей гігантськими анакондами Південної Америки.

Щоб уникнути неприємностей свіноносая змія прикидається мертвою, приводячи таким чином в подив своїх потенційних ворогів. Вид явно дохлої змії змушує їх піти.

Удави. Всі удави мають зуби і, захищаючись, можуть наносити болючі укуси, але у них немає отруйних іклів. Після того, як жертва задушена, удав скидає кільця тіла і досліджує видобуток за допомогою мови. Потім він витягується в лінію і, захопивши роззявленим ротом голову жертви, починає її заковтувати.

Райдужні удави поширені в лісах Центральної і Південної Америки. Харчуються дрібними ссавцями і птахами, причому полюють зазвичай на землі після настання темряви.

Так як змії не можуть відкушувати шматочки і прожовувати їжу, то вони ковтають її цілком. Змії необхідно змістити свої щелепи настільки, щоб рот міг відкритися досить широко для повного захоплення тіла здобичі.

Удав боа знаходиться в ряду змій з найбільш красивої забарвленням.  Як і випливає з його видової назви, він вбиває здобич, обвиваючи її і стискаючи до зупинки дихання.

Дощові ліси центральній і північній частині Південної Америки — рідний дім отруйної ресничной гадюки. Цей вид користується своїм чіпким хвостом, щоб ховатися між гілками, чекаючи жаб і ящірок.

Так як зуби спрямовані всередину, то забезпечується ковзання видобутку в правильному напрямку.

Завдяки повторюваним скорочень тіла змії врешті-решт вдається поглинути їжу. Першою завжди заковтується голова (в цьому випадку легше відгинаються вниз ноги). Змії, що пожирають інших змій, також завжди починають з голови, хоча в цьому випадку ноги їм не заважають. Очевидно, справа в лусці, яка здатна призвести до травмування травному тракту, якщо видобуток буде заковтувати неправильно.

Крім того, змії виробляють величезну кількість слини для змочування видобутку в процесі її ковзання по стравоходу і розтягують свою еластичну шкіру.  В результаті тіло змії роздувається до гігантських розмірів, і вона повільно відповзає геть, щоб почати переварювання їжі. Якщо здобич була дуже велика, то на це можуть знадобитися тижні, в які змія буде практично нерухома, в той час як її ферменти поступово розкладають їжу. Поступово здуття тіла зменшується, і змія знову стає дієздатною.

Анаконда вбиває видобуток шляхом удушення. Завдяки здатності зміщувати свої щелепи вона може проковтнути здобич набагато більшу, ніж її голова.

Отруйні змії. Змії, не здатні проковтнути здобич цілком або подрібнивши її, вбивають звичайно за допомогою отрути.Навіть деякі дрібні і, мабуть, безпечні види мають отруйну слину, яку використовують, щоб частково паралізувати здобич.

Ікло гримучої змії при укусі діє як шприц. Резервуар з отрутою, що знаходиться у його заснування, стискається, виштовхуючи отруту в тіло жертви.

В окремих видів змій отрута дуже сильний, і вони впорскують його в жертву за допомогою двох ігловідних іклів.  Отрута надходить до них від великих залоз, розташованих в голові. У більшості видів отрута витікає через жолоби в зубах і швидко надходить у тіло жертви.

У північній мокассіновой змії два її великих ікла частково приховані складками шкіри. Цей звичайний для східної частини США вид живиться дрібними ссавцями.

У ошейніковой кобри ікла спрямовані вперед і отрута може зі смертоносною точністю викидатися на відстань близько 2 метрів (6,6 футів). Ця отрута досить сильний, щоб викликати тимчасове осліплення при попаданні в очі ссавців, у тому числі і людини. Така реакція, ймовірно, більшою мірою служить для захисту, ніж для знищення видобутку.

З наближенням небезпеки лісова кобра роздуває капюшон, щоб додати собі як можна більш загрозливий вигляд. Кобри дуже отруйні, щорічно від їх укусів гинуть сотні людей

Мабуть, найбільш отруйною змією є королівська кобра, або Гамадріади, що досягає в довжину 5,5 метрів (16,5 футів).  Ікла у неї виражені слабо, але можуть вміщати більше отрути, ніж у інших змій. Отрута досить сильний, щоб убити слона за чотири години. Для людей він також смертельний. Взагалі-то даний вид є досить спокійним і нападає тільки при крайній необхідності.

Малюнок у вигляді окулярів на спинній стороні капюшона розлюченого кобри робить її ще більш загрозливою.

Найбільша отруйна змія у світі, королівська кобра, досягає в довжину більше 5 метрів (16,5 футів). Вона без зволікання нападає і на людину, якщо він буде необережний.

Незважаючи на сильний отрута, королівська кобра не була причиною настільки багатьох смертей, як багато менша за розмірами індійська кобра.

Мангровая змія живе в лісах в Таїланді і на півострові Малакка. Вона полює на жаб і ящірок, вбиваючи їх отрутою, що виділяється з іклів.

Представники сімейства гадюк характеризуються наявністю дуже сильнодіючої отрути. Він передається через передні загострені ікла, які в спокійному стані лежать на її небі.  Отрута діє повільно, тому після атаки змії та вприскування його порціїжертва звільняється і може піти. У залежності від розміру тварина може піти на різне відстань до того часу, коли отрута подіє.

Дуже отруйний вид змій — африканська шумлячий гадюка. Вона може розпластатися на лісовій підстилці, зробившись зовсім непомітною.

Коли тварина остаточно впаде, гадюка вистежує здобич по запаху або за допомогою визначального тепловевипромінювання органу Якобсона, унікального у Гадюкові.

Для храмової гадюки з Південно-Східної Азії характерна приголомшуюча розфарбування. На фотографії видно відкрита паща, у якій ікла частково приховані складками шкіри.

Зуби у змій не особливо потужні і потребують безперервному оновленні. Багато зубів руйнується при боротьбі з видобутком; вони майже відразу ж змінюються новими, які виростають поруч зі старими.

Гадюка-носоріг, названа так із-за рогообразних лускатих виступів на носі, мешкає в центральній Африці і є дуже отруйною виглядом.  Вона полює на дрібних ссавців і птахів.

Отрута є справді міцний коктейль з різних ферментів і білків. Він руйнівно діє на живу тканину, але не грає ніякої ролі при перетравленні їжі.

Мініатюрна карликова гримуча змія характерна для Флориди і прилеглих південних штатів США, де зустрічається на сухих, покритих травою ділянках боліт. Вона годується дрібними ссавцями і ящірками.

Формула отрути різна у різних змій, але найпоширеніші отрути, як правило, містять: елемент для паралізації нервової системи; елемент, що паралізує серцевий м’яз і порушує циркуляцію крові, а також складові частини, одні з яких руйнуютьбілки тіла, а інші є причиною утворення тромбів або викликають великі крововиливи. У багатьох видів змій виділяється доза отрути відповідає розміру видобутку.

Морські змії відносяться до числа найбільш отруйних. Отрута цієї морської змії, сфотографованої на каралловом рифі в Австралії, може вбити рибу в лічені секунди.

Звичайний страх перед зміями, властивий більшості людей, викликаний необізнаністю. Навіть на нешкідливу змію іноді дивляться з побоюванням. Однак немає необхідності боятися змій, якщо ви маєте хоча б якесь уявлення про них і їхні звички, про те, як відрізняти отруйних змій, про простих заходи попередження укусів і про способи надання першої допомоги в тих рідкісних випадках, коли укус мав місце.

Вірогідність бути укушеним отруйною змією дуже мала. Небезпека смерті від зміїного укусу значно менше, ніж ймовірність загибелі в автомобільній катастрофі або від випадкового пострілу.

Забудьте про ту перебільшеною небезпеку, яка в популярній літературі та різних історіях пов’язана зі зміями. Не вірте чуткам про число, розміри і люті змій, що мешкають у тому чи іншому районі. Місцеві жителі знають усіх отруйних змій, а й багато нешкідливі види змій вам можуть бути представлені як смертельно небезпечні. Статистичні дані про число людей, укушених отруйними зміями, недостовірні.  Це особливо відноситься до глухих районах, де небезпечні змії численні. До того жнещасні випадки майже завжди відбуваються з тими людьми, які не носять взуття і тому отримують укус в стопу або гомілку.Тому якщо ви носите черевики і брюки, небезпека бути укушеним отруйною змією мала в порівнянні з небезпекою захворітималярією, холерою, дизентерією та іншими хворобами; комарі фактично більш небезпечні, ніж змії.

Існує багато причин, за якими небезпека з боку змій представляється перебільшеною. Перш за все до досягнення зрілого віку більшість змій нешкідливо. Зазвичай тільки доросла особина дійсно небезпечна. Малоймовірно, щоб укус змії незрілої був смертельний для людини.

Проте є невеликі змії, найбільші особини яких не перевищують 1,5 м, але які дуже отруйні вже з дня появи на світ. Деякі дані про них наводяться нижче.

Назва змії

Середній розмір, см

Місце проживання

Азіатська кобра

150

Індія

Гаспид — єгипетська кобра

100

Єгипет і Південна Африка

Гадюка африканська (африканська різновид)

100

Марокко і Аравія

Мамба

150

Західна, Центральна, Південна Африка

Австралійська тигрова змія

120

Австралія

Свіномордий вже

60

Північна Африка

Габонської Віпер

90-120

Тропічна Африка

Кораловий аспід

30-60

США, південно-західна частина Тихого океану

 
Видео YouTube